Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 916/2688/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДепартаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постановуОдеського апеляційного господарського судувід30.08.2016за скаргоюКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"на дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№916/2688/15Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"простягнення суми

за участю

- позивача:1) Єгоров В.С. (довіреність від 13.05.2014) 2) Сидоренко А.С. (довіреність від 18.04.2014)- Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: Гречух О.Я. (довіреність від 29.12.2016),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі - боржник) звернулося до суду зі скаргою на дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС), згідно якої просило скасувати постанови ДВС від 23.02.2016 ВП № 49782337 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про розшук майна.

Скарга мотивована тим, що спірні постанови ДВС порушують права територіальної громади міста Одеси, оскільки боржник не є власником майна, на яке накладено арешт, оскільки воно закріплене за ним на праві господарського відання, тому на майно не може бути звернено стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 (суддя Волков Р.В.) в задоволенні скарги відмовлено.

Оскарженою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бєляновський В.В., судді Величко Т.А., Поліщук Л.В.) вказану ухвалу суду скасовано, скаргу боржника задоволено.

У касаційній скарзі ДВС просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги боржника суд першої інстанції виходив з того, що боржником не доведено факту порушення ДВС вимог Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Апеляційний суд скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення скарги, свою постанову мотивував тим, що спірні постанови є незаконними, оскільки майно на яке накладено арешт ДВС, не є приватною власністю боржника, а тому на нього не може бути звернуте стягнення. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що звернення стягнення на майно, що належить на праві власності територіальній громаді міста Одеси може поставити під загрозу підготовку до майбутнього опалювального сезону.

Між тим з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2015 у справі № 916/2688/15, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та Вищого господарського суду України від 17.05.2016, стягнуто з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 10 077 215,33 грн. основного боргу, 39 856 909,23 грн. інфляційних втрат, 5 980 000 грн. пені, 2 687 782,19 грн. 3% річних, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Одеської області 17.11.2015 видано відповідний наказ.

13.01.2016 головним державним виконавцем ДВС винесено постанову ВП № 49782337 про відкриття виконавчого провадження за наказом № 916/2688/15 від 17.11.2015 Господарського суду Одеської області про стягнення з боржника на користь стягувача 10 077 215,33 грн. основного боргу, 39 856 909,23 грн. інфляційних втрат, 5 980 000 грн. пені, 2 687 782,19 грн. 3% річних, 61490,54 грн. витрат зі сплати судового збору та надано боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.

04.02.2016 постановою старшого державного виконавця ДВС приєднано виконавче провадження ВП № 49782337 до зведеного виконавчого провадження № 49692669, створеного 21.12.2015 про стягнення з КП "Теплопостачання міста Одеси" на користь стягувачів ПАТ "ЕК "Одесаобленерго", ПАТ "Одеська ТЕЦ", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" боргу на загальну суму 356 657 045, 77 грн., а також винесено постанову про арешт коштів боржника від 04.02.2016 ВП № 49782337, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в зазначених у ній банківських установах.

23.02.2016 старшим державним виконавцем ДВС під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на майно боржника, у межах суми 113 614 678,94 грн., та оголошено заборону на його відчуження, а також постанову про розшук майна боржника всі його транспортні засоби згідно наданого додатку.

Частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Приписами статті 57 цього Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Також у відповідності до частини другої статті 40 наведеного Закону державний виконавець організовує розшук майна боржника, який оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцезнаходженням майна боржника.

Виходячи з правового аналізу наведених норм права арешт та розшук майна боржника є одними із заходів виконавчого провадження, які направленні на виявлення нерухомого та рухомого майна боржника, його майнових прав, отримання інформації про його доходи, з подальшою перевіркою державним виконавцем його майнового стану з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних інтересів стягувача.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу боржника, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що звернення стягнення на комунальне майно повинно відбуватися з урахуванням норм частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та вимог статті 176 Цивільного кодексу України.

Втім, такі висновки апеляційного суду із посиланням на наведені норми права в оскаржуваній постанові є помилковими, оскільки вказані положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" регулюють питання об'єктів права комунальної власності, однак цим судом не встановлено, що майно, відносно якого вчинено забезпечення, є комунальною власністю.

Приписами ж статті 176 Цивільного кодексу України визначено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Отже цією нормою визначено загальне правило про те, що територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, та передбачено, що законом може бути встановлено виключення.

Згідно ж із положеннями статті 24 частини 3-ї Господарського кодексу України суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Отже суб'єкту господарювання комунального сектора економіки може належати не лише майно комунальної власності, а тому самі по собі приписи статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Крім того, відповідно до приписів статті 52 Господарського кодексу України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч.1). Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи (ч.3).

Положеннями частини 1-ї статті 53 цього Кодексу визначено, що некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже господарська діяльність боржника у даній справі може здійснюватися на основі права власності або права оперативного управління.

Більш того, апеляційним судом не встановлено, а боржником не спростовано, що спірними постановами ДВС здійснювала вилучення об'єктів права комунальної власності боржника.

Отже постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалу місцевого господарського суду належить залишити в силі.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на боржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі Господарського суду Одеської області №916/2688/15, скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2016, залишити в силі.

Стягнути із Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. витрат із сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук